КРУК, КРЮК

КРУК – КРЮК Крук, -а. Ворон. Клекотять орли над військом. В’ються хмарами круки (О.Олесь); Десь сіре поле в чорних круках, Що пророкують: кари! кар! (Є.Маланюк). Крюк1, -а. Гак. Крюком чоловіки утрьох разом звалили-таки одну крокву (А.Головко); Загледівши чабана, що маячить біля отари, Гриня не лінується зробити крюк, завертає і до нього (О.Гончар). Крюк2, -а, діал. Те саме, що крук. Галок, крюків, ворон сила на стрісі зібралось! (П. Гулак-Артемовський).